Доволі поширеною є проблема, коли вкладникам банку не виплачують належні їм до отримання кошти за їх вкладами після порушення процедури банкрутства банком, в ситуації, коли Договір банківського вкладу укладено із вкладником після переведення певної грошової суми з іншого рахунку, який відкрито в цьому ж банку.
Після прийняттярішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб приймається рішення про запровадження тимчасової адміністрації банку, призначається Уповноважена особа і приймається рішення про початок здійснення процедури ліквідації банку.
Проблема виникає тоді, коли вкладникам, за укладеним Договором банківського вкладу, не виплачують вклад, або гарантовану в межах Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» суму. Листом від тимчасової адміністрації повідомляють про нікчемність Договору банківського вкладу, укладеного між вкладником і банком, наприклад, згідно п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно до якого нікчемним є договір, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Вкладника при цьому не включають до Реєстру вкладників банку, чим порушено вимоги ст. 26 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, якими передбачено гарантії за вкладом, відповідно до якої Фонд гарантування вкладів гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
Дії Тимчасової Адміністрації щодо невключення вкладника до реєстру вкладників для подальшої виплати відшкодування за вкладом є протиправними з огляду на наступне.
- Перш за все варто звернути увагу на те, що ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає підстави нікчемності договорів неплатоспроможного банку. А Договір між вкладником та банком укладено до віднесення банку до категорії неплатоспроможних, тому положення цієї статті не можуть застосовуватися до спірних правовідносин.
- Статтею 228 Цивільного кодексу (ЦКУ) встановлено, що нікчемним є той правочин, який порушує публічний порядок. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Відповідно до роз’яснень, викладених у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі з приводу обставин вчиненого правочину. Отже, обставини вчинення правочинів з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства або порушення публічного порядку може бути встановлена в порядку кримінального судочинства, оскільки вказані дії становлять склад злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.
- Тимчасова адміністрація банку вказує, що зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум від третьої особи не допускається, і порушення цього правила суперечить Договору банківського вкладу. Варто звернути увагу на те, що зарахування коштів від третьої особи на вкладний депозитний рахунок вкладника НЕ є ознакою нікчемності договору, укладеного банком. Така позиція також є необґрунтованою, оскільки відповідно до положень ч.1 ст.1062 ЦКУ на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім’я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. Згідно ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вкладом, у тому числі, є кошти, які надійшли для вкладника на умовах договору банківського рахунку. При цьому цей закон не встановлює обмежень в частині походження коштів вкладу, а саме, що вкладом повинні бути лише кошти, внесені безпосередньо вкладником. Пунктом 10.12 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003р № 492, передбачено, що кошти на вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть бути внесені вкладником готівкою, перераховані з іншого власного вкладного (депозитного) або поточного рахунку. На вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть зараховуватися кошти, які надійшли на ім’я власника рахунку від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. Відповідно до ст. 1067 Цивільного Кодексу України Банк не має права відмовити у відкритті рахунку…, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами. У разі необґрунтованого ухилення банку від укладення договору банківського рахунка клієнт має право на захист відповідно до цього Кодексу.
- Крім того, відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» розрахункові банківські операції – рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи. Стаття 51 цього Закону передбачає, що безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Згідно п. 1.24 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ коштів – це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. За положеннями ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов’язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження (п.8.1). Відповідно до п.8.3 ст.8 за порушення строків, встановлених пунктом 8.1 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом. Аналіз положень вказаних нормативних актів дає підстави дійти висновку, що розрахункова банківська операція щодо перерахування коштів з рахунку одного клієнта на рахунок іншого не є правочином, який вчинений банком, а проведення такої є обов’язком банківської установи, згідно з вимогами законодавства та договору про обслуговування рахунків.
У зв’язку із наведеним в судовому порядку визнаються протиправними дії та скасовуються рішення щодо віднесення Договору банківського вкладу до категорії нікчемних, а також Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зобов’язують вжити заходів для повернення грошових коштів на рахунок, відкритий на підставі Договору банківського вкладу, та внести інформацію про вкладника до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Підготувала Мар’яна Винярська (maryana.lviv@gmail.com)
